Про індивідуальну форму здобуття освіти
Сімейна (домашня) форма здобуття освіти
1. Здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою можливе для осіб віком до 18 років, батьки яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу здобуття освіти.Батьки здобувачів освіти можуть на договірних засадах залучати до організації здобуттяосвіти за сімейною (домашньою) формою інших суб’єктів освітньої діяльності, у тому числі суб’єктів, які забезпечують здобуття неформальної освіти.
2. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки.Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки можуть використовувати портфоліо, в якому фіксуються навчальні досягнення.
3. Батьки обирають заклад освіти, у якому буде організовано здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою. Заклад загальної середньої освіти території обслуговування, яка визначається відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року N 367,зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 року за N 564/32016, не може відмовити в зарахуванні особи на сімейну (домашню) форму.
4. Для запобігання порушенням прав дітей та забезпечення виконання обов’язків батьків заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про здобувачів освіти, зарахованих (переведених) на сімейну (домашню) форму.
5. Для забезпечення здобуття дитиною освіти за сімейною (домашньою) формою між закладом освіти і батьками (одним із них) може укладатися договір про надання освітніх послуг.
6. Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою (крім тих, які навчаються за Державним стандартом початкової освіти) проходять оцінювання навчальних досягнень не рідше, ніж 4 рази на рік, у тому числі підсумкове (семестрове/піврічне та річне), а також атестацію. Завдання для підсумкового оцінювання та атестації здобувачів освіти складає заклад освіти з урахуванням очікуваних результатів навчання, встановлених в освітній програмі та навчальних програмах з окремих предметів, а також особливостей засвоєння освітньої програми, визначених індивідуальним навчальним планом. Якщо за результатами підсумкового оцінювання та/або атестації здобувачів освіти встановлено рівень їх навчальних досягнень не нижче середнього, вони можуть продовжувати навчання за сімейною (домашньою) формою. Якщо за результатами підсумкового оцінювання здобувачів освіти за одним або кількома навчальними предметами встановлено початковий рівень їх навчальних досягнень або здобувачі освіти не пройшли підсумкового оцінювання без поважних причин, вони можуть повторно пройти оцінювання протягом місяця (у межах навчального року). Батьки мають створити умови, які забезпечують підвищення рівня навчальних досягнень здобувачів освіти і повторне проходження ними оцінювання. Якщо за результатами повторного оцінювання здобувачів освіти встановлено початковий рівень їх навчальних досягнень, вони можуть бути переведені на інституційну форму здобуття освіти відповідно до рішення педагогічної ради закладу освіти.
7. До здобувачів освіти, які навчаються за Державним стандартом початкової освіти, застосовується формувальне (не рідше ніж тричі на рік) та завершальне (підсумкове) оцінювання, а також атестація. Формувальне оцінювання відбувається шляхом спостереження за здобувачем освіти у різних
видах навчальної діяльності або за допомогою інших засобів формувального оцінювання. Формувальне та завершальне (підсумкове) оцінювання відбувається за спільної участі педагогічного працівника та одного з батьків і може бути організовано в освітньому середовищі, звичному для здобувача освіти. Навчальний час для проведення оцінювання визначає заклад освіти, але не більше ніж 3 навчальні дні упродовж навчального року для формувального оцінювання та не більше ніж 2 навчальні години для завершального (підсумкового) оцінювання. Навчальний час для проведення оцінювання визначається з урахуванням вимог до організації освітнього процесу відповідно до державних санітарних правил і норм.
Педагогічний патронаж
1. Педагогічний патронаж може бути організовано для:
1) осіб, які здобувають початкову, базову середню освіту та проживають у селах і селищах (якщо кількість здобувачів освіти у класі закладу освіти становить менше ніж 5 осіб);
2) осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я та не можуть відвідувати навчальних занять у класах, створених безпосередньо в закладах охорони здоров’я, у зв’язку із чим організація освітнього процесу здійснюється біля їх лікарняного ліжка відповідно до законодавства;
3) осіб, які за станом здоров’я не можуть здобувати освіту за денною формою (відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я або медичного висновку про стан здоров’я дитини за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України);
4) осіб, взятих під варту або засуджених до позбавлення волі на певний строк, для яких організовується здобуття освіти відповідно до законодавства (якщо кількість здобувачів освіти у класі закладу освіти становить менше ніж 5 осіб);
5) дітей-біженців, дітей, чиї батьки звернулися із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують захисту, дітей іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
2. Педагогічний патронаж організовується для осіб віком до 18 років (за винятком випадків, коли тривалість здобуття освіти осіб з особливими освітніми потребами було подовжено відповідно до законодавства).
Педагогічний патронаж передбачає:
- надання освітніх послуг відповідно до потреб дитини та у формі, яка найбільш відповідає стану дитини та її індивідуальним можливостям;
- забезпечення освітнього процесу необхідними засобами навчання з урахуванням індивідуальних потреб здобувача освіти;
- можливість періодичного залучення здобувача освіти до учнівського колективу з мето соціалізації (у межах загальношкільних освітніх заходів);
- взаємодію педагогічних працівників із закладами охорони здоров’я, закладами соціального захисту дітей, інклюзивно-ресурсними центрами.
4. Для зарахування (переведення) на педагогічний патронаж осіб, зазначених у підпунктах 2-5 пункту 1 цього розділу, до заяви додається документ, що підтверджує відповідні обставини.
5. Організацію педагогічного патронажу здійснюють педагогічні працівники закладу освіти із залученням (за потреби) фахівців інклюзивно-ресурсного центру, інших фахівців, які відповідно до законодавства можуть проводити (надавати) додаткові психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) з особами з особливими освітніми потребами.
6. Педагогічний патронаж для здобувачів освіти, які за станом здоров’я не можуть відвідувати заклад освіти і перебувають у закладі охорони здоров’я, організовується при найближчому за розташуванням до місця лікування закладі освіти, визначеному відповідним органом управління у сфері освіти, і починається не раніше ніж через 3 дні після того, як хворий влаштувався до закладу охорони здоров’я. За наявності у такому закладі освіти групи здобувачів, які проходять лікування, у складі 5 і більше осіб навчання може здійснюватися у групі (за потреби – протягом навчального року). Контингент таких здобувачів освіти ураховується в статистичних звітах тих закладів освіти, у яких вони навчаються постійно та з яких вони не відраховуються. Результати виконання індивідуального навчального плану та результати оцінювання навчальних досягнень здобувача освіти вказуються у довідці, що
видає заклад освіти, який організовує педагогічний патронаж, за формою згідно з додатком 5 до цього Положення.
Педагогічний патронаж для здобувачів освіти, які за станом здоров’я не можуть відвідувати заклад освіти і перебувають удома, організовують заклади освіти, до яких вони зараховані.
7. Здобувачі освіти (крім тих, які навчаються за Державним стандартом початкової освіти) проходять поточне та підсумкове (семестрове/піврічне та річне) оцінювання навчальних досягнень, а також атестацію. До здобувачів освіти, які навчаються за Державним стандартом початкової освіти, застосовується формувальне та завершальне (підсумкове) оцінювання. Формувальне оцінювання відбувається шляхом спостереження педагогічним працівником за здобувачем освіти у різних видах навчальної діяльності або за допомогою інших засобів формувального оцінювання.
Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат)
1. Екстернат організовується для осіб, які:
1) із поважних причин (стан здоров’я, проживання (перебування) за кордоном (для громадянУкраїни), на неконтрольованій території або на території населених пунктів на лінії зіткнення, надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, збройний конфлікт тощо) не можуть відвідувати навчальні заняття в закладі освіти або не можуть пройти річне оцінювання;
2) не завершили здобуття загальної середньої освіти в закладі освіти та/або не мають результатів річного оцінювання з окремих навчальних предметів та/або атестації;
3) є громадянами України, які здобували або здобувають загальну середню освіту за кордоном;
4) є іноземцями, особами без громадянства, які постійно проживають чи тимчасово перебувають в Україні, у тому числі біженцями, особами, яким надано тимчасовий чи додатковий захист в Україні, та особами, які звернулися із заявою про визнання біженцем або про надання додаткового чи тимчасового захисту, особами, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства;
5) прискорено опанували зміст навчальних предметів одного або декількох класів (рівнів повної загальної середньої освіти);
6) самостійно опанували зміст окремих навчальних предметів;
7) бажають самостійно опанувати зміст окремих навчальних предметів;
8) засуджені до довічного позбавлення волі.
2. Екстерном є особа (незалежно від віку), зарахована (переведена) на екстернат для:
самостійного засвоєння освітньої програми протягом навчального року та проходженнярічного оцінювання навчальних досягнень та/або атестації;
лише проходження річного оцінювання навчальних досягнень та/або атестації.
3. У заяві про зарахування (переведення) на екстернат зазначається підстава відповідно до пункту 1 цього розділу. До заяви додається(ються) відповідний(і) документ(и), що підтверджує(ють) наявність такої підстави (крім підстав, зазначених у підпунктах 5 – 7 пункту 1 цього розділу).
Заяву про зарахування на екстернат може особисто подати неповнолітня особа, яка виїхала із неконтрольованої території або з населеного пункту на лінії зіткнення в супроводі родичів або будь-яких інших повнолітніх осіб, які не є її законними представниками.
Особи, які проживають на неконтрольованій території або території населених пунктів на лінії зіткнення, можуть подати скановану копію заяви будь-якими засобами зв’язку (факсом, електронною поштою тощо).
Особи, зазначені у підпунктах 2, 6 пункту 1 цього розділу, зазначають у заяві навчальні предмети, з яких необхідно пройти річне оцінювання та/або атестацію екстерном.
4. Зарахування особи, яка не має документів (копій документів), що підтверджують наявність попередньо здобутого рівня освіти чи результатів оцінювання та/або атестації, здійснюється після оцінювання її рівня навчальних досягнень. Оцінювання проводить заклад освіти, у якому організовується екстернат на підставі заяви (за формою згідно з додатком 1 до цього Положення) особи, яка подавала заяву про зарахування (переведення) на екстернат.
Для проведення оцінювання наказом керівника закладу освіти створюється комісія,затверджується її склад (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів. Протокол оцінювання рівня навчальних досягнень складається за формою згідно з додатком 2 до цього Положення (далі – протокол оцінювання).
5. Для осіб, зазначених у підпункті 7 пункту 1 цього розділу, екстернат організовується в поєднанні з денною або іншою інституційною формою здобуття освіти (без зарахування на екстернат) на підставі особистої заяви одного з батьків чи повнолітнього здобувача освіти за формою згідно з додатком 3 до цього Положення.
Індивідуальний навчальний план у такому разі розробляється на основі освітньої програми закладу освіти.
Проведення річного оцінювання та/або атестації екстернів здійснюється в порядку, визначеному пунктом 4 цього розділу.
6. Оцінювання навчальних досягнень екстернів (крім тих, які навчаються за Державним стандартом початкової освіти) за відповідний клас (річне оцінювання) або за рівень повної загальної середньої освіти проводиться з усіх предметів інваріантної частини чи базових, вибірково-обов’язкових предметів відповідно до навчального плану освітньої програми, обраної для засвоєння здобувачем освіти.
За результатами оцінювання виставляється річна оцінка з кожного предмета.
Результати оцінювання навчальних досягнень екстернів за відповідний клас (річне оцінювання) оформлюються протоколом оцінювання.
Особи, які здобувають освіту екстерном на підставах, зазначених у підпунктах 5-7 пункту 1 цього розділу, продовжують навчання за цією формою здобуття освіти за умови засвоєння освітньої програми на рівні навчальних досягнень не нижче середнього, що підтверджується результатами річного оцінювання.
У разі встановлення у таких здобувачів освіти початкового рівня навчальних досягнень з предмета(ів) інваріантної частини або базових, вибірково-обов’язкових предметів відповідно до навчального плану освітньої програми, обраної для засвоєння здобувачем освіти, вони можуть бути переведені на інституційну форму здобуття освіти відповідно до рішення педагогічної ради закладу освіти.
7. Для здобувачів освіти, які навчаються за Державним стандартом початкової освіти, проводиться завершальне (підсумкове) оцінювання з усіх навчальних предметів інваріантної частини навчального плану освітньої програми.
Навчальний час для проведення завершального (підсумкового) оцінювання визначає заклад освіти, але не більше ніж 2 навчальні години.
8. Оцінювання екстернів проводиться, як правило, до закінчення навчального року. Оцінювання навчальних досягнень осіб, які здобували або здобувають загальну середню освіту за кордоном, а також для осіб, які проживали чи проживають на неконтрольованій території або на території населених пунктів на лінії зіткнення, може здійснюватися протягом усього навчального року.
Протягом одного навчального року екстерн може пройти оцінювання навчальних досягнень за один або кілька класів у межах одного або декількох рівнів повної загальної середньої освіти.
9. Екстерни, які здобували або здобувають загальну середню освіту за кордоном, для отримання відповідних документів про освіту проходять річне або завершальне (підсумкове) оцінювання та атестацію.
10. Екстерни, які проживають або проживали на неконтрольованій території або території населених пунктів на лінії зіткнення та в один рік проходять атестацію за рівні базової та профільної середньої освіти, можуть пройти атестацію за рівень базової середньої освіти без наявності річного оцінювання навчальних досягнень (крім навчальних предметів “Українська мова”, “Українська література”, “Історія України”, “Історія: Україна і світ”, “Географія”, “Громадянська освіта”, “Правознавство”, “Основи правознавства”, “Захист України”. У такому разі екстерни заповнюють освітню декларацію про завершення здобуття базової середньої освіти за формою згідно з додатком 4 до цього Положення.
Результати річного оцінювання з навчальних предметів за рівень базової середньої освіти визначаються відповідно до освітньої декларації та зазначаються в додатку до відповідного документа про освіту як результати атестації.
Розвиток і безпека наших дітей — пріоритетні завдання для батьків. Кожен з нас прагне використати всі можливості для того, щоб діти виросли здоровими, освіченими й гармонійно розвиненими особистостями. Інтернет може стати в цьому одним з головних помічників. А для того, щоб зробити мобільний інтернет не тільки корисним, але й безпечним, компанія «Київстар» почала реалізацію програми «Безпека дітей у мобільному інтернеті» та за допомогою дитячого психолога підготувала актуальні поради й рекомендації для всіх батьків.
Довіра в родині
Основна рекомендація, що гарантує безпеку дитини в мобільному інтернеті — довірче спілкування з батьками. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях — її мама й тато. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками й питань, які дитина посоромилася б поставити. На жаль, у багатьох родинах довірчі відносини втрачені, і батьки з дітьми живуть поруч, але не разом. Якщо такі проблеми є у Вас, прочитайте кілька простих рекомендацій, які зможуть відновити довіру у Вашій родині.
Хоча б 15 хвилин у день спілкуйтеся з дитиною так, щоб ви дивилися одне одному в очі. Але тільки не тоді, коли Ви її лаєте! Контакт «очі в очі», повинен асоціюватися в дитини тільки з теплим, довірчим спілкуванням.
Починайте й закінчуйте день разом! Будіть дитину вранці, нехай вона бачить Ваш гарний настрій. Намагайтеся, у міру її віку, укладати її спати. Навіть діти 7 років люблять казку на ніч, а для дітей старше важлива щиросердечна бесіда.
Мобільний інтернет і діти різного віку
У дітей різного віку відрізняються інтереси, розуміння навколишнього світу й реакція на різні події. Дуже важливо зрозуміти, у якому вигляді й обсязі необхідний інтернет дітям у тому або іншому віці.
Дитині до 7 років цікаво й навіть необхідно грати, особливо — у розвиваючі й сюжетно-рольові ігри. Чому б не надавала перевагу дитина — віртуальним іграм або іграм з батьками й іншими дітьми, — усе буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримуватися обмежень за часом. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для маляти сенсом життя, а реального спілкування дитина буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками — 3—4 години.
З 7 до 11 років, діти як і раніше полюбляють грати й прагнуть використати інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т. зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога й проста увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. У цьому випадку батьки зможуть дати їй практичні поради зі встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватися міри, і тоді інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером у розвиваючих іграх, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто — музики, картинок і фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.
Дитина в 11—14 років — це підліток. І найголовнішою, значущою, провідною її діяльністю є спілкування з ровесниками. Тут мобільний інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знову ж, всі добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов’язково сполучати з реальним. Після 11 років у підлітків уже починає активно прокидатися інтерес до питань дорослого життя, психології статей і всього, що із цим пов’язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив у першу чергу в батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з’являються кумири: співаки, спортсмени й артисти, про які їм хочеться довідатися все. У цьому випадку інтернет — кращий помічник і інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок найчастіше супроводжує скандальна інформація.
Дитина старше 14 років — уже досить доросла людина, що вважає, що сама краще знає, як їй треба поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться Ваша дитина, намагайтеся вникнути в коло її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи із цього віку з дитиною можна говорити й про вибір майбутньої професії. А в інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам — контролювати й, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більше повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
Новий драйв сімейного спілкування
Зробіть мобільний інтернет новим засобом сімейного спілкування. Придумайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад — шукайте в інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або — створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування мобільного інтернету Ви ненав’язливо можете розповідати дитині про культуру поводження в мережі, звертати увагу на сховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію й т. д.
Розвиватися з інтернетом
Розмовляйте з дитиною про те, що нового й цікавого вона довідалася з мобільного інтернету. Але спочатку — розповідайте, що важливого й корисного Ви робите з його допомогою самі. Разом з дитиною знаходите в інтернеті відповіді на питання, що її цікавлять. Навчить її, як за допомогою інтернету можна уникнути складних ситуацій, наприклад, не заблукати в незнайомому місці, використовуючи карти; як знайти необхідну інформацію або одержати пораду. Покажіть їй, скільки цікавого і корисного можна знайти в Мережі. Але показуючи дитині багатогранність інтернету, не забудьте розповісти про правильне ставлення до нього. Наприклад, можливість онлайн-спілкування із другом, що живе далеко — це одна із чудових можливостей мобільного інтернету, а от спілкування винятково з віртуальними друзями — це вже крайність.
Обережно, кіберзлочинці!
Як і в реальному житті, в інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають утертися в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше:
Намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідять, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.
Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.
Штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.
Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім.
Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад — виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках — і правоохоронним органам.
Бути культурним в інтернеті
Як привчити дитину коректному поводженню в мобільному інтернеті? Як і у звичайному житті, головним правилом кожної людини повинно бути: «Поводься із іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою». Намагайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в інтернеті, так само боляче, якби це відбулося при особистій зустрічі.
Антивіруси й спамфільтри
Існуючі технології безпеки і технології, що постійно з’являються, здатні не тільки захистити мобільний телефон і комп’ютер, а й уберегти дитину від безлічі помилок. Насамперед, Вам самим варто розібратися в принципах роботи цих програм, встановити й налаштувати їх на Вашому обладнанні, а вже потім — привчати дитину користуватися ними. Як це зробити? Граючи й пояснюючи на простих прикладах і асоціаціях. Для маленьких дітей будуть дієвими такі конкретні приклади, як «адже ми закриваємо наш будинок на ключ, коли кудись ідемо, тому, що не хочемо, щоб хтось сторонній міг увійти й щось у нас украсти». Підліткам же буде цікаво відчути себе «просунутими користувачами» і довідатися про принципи роботи програм безпеки.
Ніки й паролі
Є таке поняття — особистий простір, а ще прислів’я: «Мій будинок — моя фортеця». Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: його кімната, родина, найближчі друзі, захоплення й т. д. Поясніть, що як і в реальному житті дитина не пустить до своєї кімнати грати чужих, незнайомих людей, і не стане розповідати про себе стороннім дорослим, так і в інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Для цього в інтерактивному спілкуванні (ICQ, соціальні мережі, чати, форуми) варто використати псевдоніми-ніки — віртуальні імена. Ці імена можуть підкреслювати захоплення дитини, але з них ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус й т. д. А для електронної пошти необхідно використати простий для запам’ятовування пароль, але не пароль, що асоціюється з дитиною прямо. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен і паролів хлопчикам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена й секретних агентів. А для маленьких дівчаток підійде казка про Червону Шапочку.
Небезпечна «полуничка»
Усім відомо, що крім величезної кількості корисної, важливої й цікавої інформації, в інтернеті вистачає й «дорослих» сайтів, відвідування яких може викликати нездоровий інтерес, збентежити або злякати дитину. От кілька рекомендацій, які допоможуть уберегти Вашу дитину від психологічних травм:
Намагайтеся самі, разом з дитиною, знайти коло корисних безпечних сайтів, які вона надалі буде відвідувати. Періодично відвідуйте їх разом.
Ніколи не відмовляйтеся від пояснень, якщо дитина звернулася до Вас із питанням на делікатну тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз’яснення.
Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала і що цікавого там довідалася. Не забувайте самі розповідати й показувати, що корисного Ви знайшли в інтернеті.
І найголовніше — не слід сварити дитину, якщо вона відвідала «дорослий» сайт. Пам’ятайте, що інформація й життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не гарні і погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити — бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т. д. Навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що людина, яка себе поважає, не буде дивитися всяку дурницю.
Інтернетзалежність і як з нею боротися
Ризику стати інтернетзалежним найбільше схильні діти, у яких не складаються відносини з однолітками й батьками, які намагаються віднайти заміну живому спілкуванню у віртуальних іграх і чатах. Тут, у розмові з дитиною важливо не протиставляти інтернет реальному життю, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина занадто захоплена іграми-стрілялками? Відмінно, запропонуєте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомів самооборони й т. д. Сходіть разом у спортзал, знайдіть підходящу спортивну секцію.
Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов’язково знайдете в навколишньому світі речі, які її обов’язково зацікавлять, і в цьому пошуку Вам зможе допомогти інтернет.
Десять заповідей для батьків від Януша Корчака
Видатний польський педагог Януш Корчак сформулював 10 принципів для батьків, які актуальні й сьогодні:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, та – третьому. Це і є незворотній закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, їй вона важка не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки недосвідчена і беззахисна.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, негарною, невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, потайним, дивним, нещасним дорослим … Спілкуючись із дитиною – радій, радій завжди з повним правом, тому що дитина – це твоє свято, яке поки що з тобою.
Рекомендації батькам майбутніх першокласників
· Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
· Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
· Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
· Не сваріть, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
· Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
· Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
· Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
· Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
· Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
· Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Як визначити готовність до школи?
У чому ж полягає готовність до навчання в школі? Помічено в початковій школі і насамперед в першому класі, що важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати. Усім відомо, що дошкільники люблять ставити запитання, дорослі повинні обов'язково уважно ставитись до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати: "А як ти думаєш?", "Подумай сам, чому ти так сказав". Дітей треба практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дитина повинна вміти розказувати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, вправно вживаючи при цьому слова. Щоб з'ясувати рівень(якість)знань і вмінь дитини, запитання краще давати попарно: наприклад перше завдання - пригадай, розкажи, покажи; друге - порівняй, поясни, доведи. Другі завдання звичайно важчі, але саме вони визначають справжню готовність дитини до школи. Письмо є одним з найважливіших завдань підготовки дитини до школи, особливості і труднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки і ока.
Рука дитини повинна бути готова до письма:
· Вміти правильно сидіти за партою, тримати ручку, зошит, олівці;
· Орієнтуватися на сторінці зошита;
· Знаходити потрібну сторінку, верхню і нижню лінійки.
Готовність до школи великою мірою визначається розвитком вольових якостей дитини.
Потрібно привчати дітей до систематичного виконання постійних обов'язків, навіть нецікавих і непривабливих (прибирання іграшок, книжок, поливання квітів тощо). Це виховує відповідальність, дисциплінованість, зміцнює волю, сприяють розвитку вольовихякостей і різні ігри - завдання типу "склади картинку", "склади візерунок", в яких треба вміти порівнювати зразок з виконуваними діями і докласти певних розумових зусиль для одержання результату.
Підготовка до школи включає виховання якостей особистості, які допомагають органічно ввійти в колектив класу, знайти своє місце в ньому. Йдеться, зокрема, про виховання культури спілкування з дорослими та ровесниками. В дошкільному закладі, в сім'ї дитина постійно оточена піклуванням про себе, звикла до цього. І тому їй буває важко в школі, де ставляться більші вимоги до її самостійності, тому дуже важливо навчити майбутнього першокласника взаємин з дорослими. Він має уміти звернутися,вислухати, відповісти, запитати про незрозуміле.
Щоб Ваша дитина відчула комфорт у шкільному колективі, ви повинні навчити її проявляти доброзичливість, не заважати товаришеві (у грі, на заняттях), не перебивати його, допомагати. Ці правила поведінки щодо інших людей, формуються в різних видах діяльності, і насамперед, у грі.
Загальні поради батькам першокласників
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11.При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.
Азбука для батьків
А - азбуку виховання повинні знати всі батьки.
Б - будьте при дітях витриманими у своїх вчинках.
В - вас запитують - уважно вислухайте і дайте відповідь.
Г - говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі.
Д - дайте можливість дитині виявити самостійність.
Є - єдність між вихователями, класними керівниками, усіма педагогами та членами сім'ї - запорука успішного виховання.
Ж - життя дитини має бути заповнене посильною працею, грою.
З - знайте - основи виховання закладаються з раннього віку.
І - ігри для дитини - запорука здоров'я і нормального фізичного розвитку.
К - корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.
Л - лялька і м'яч - улюблені іграшки дітей.
М - мама і мир - найдорожче для дітей.
Н - ніколи не говоріть дітям неправду.
О - одяг дітей має бути охайним.
П - прагніть поводитись із дітьми завжди справедливо.
Р - розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.
С - слідкуйте за своєю поведінкою, бо діти наслідують нас.
Т - трудитися навчайте дітей з раннього віку.
У - успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім'ї.
Ф - фізкультура для дитини має стати улюбленим уроком.
Х - хай дитина завжди відчуває інтерес до себе.
Ц - цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів.
Ч - частіше бувайте з дитиною на лоні природи , вона - перший учитель вашої дитини.
Ш - шум - ворог здоров'я дитини.
Щ - щастя і радість у ваших руках.
Я - якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, доброю, чесною, ставилася до всіх із любов'ю, то намагайтеся дотримуватись усіх цих порад самі.
Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів
Дорогі батьки, памятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною. У моїх очах світ має інакший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли й чому кожен із нас повинен робити. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості,коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча. Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте помилятися, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. Памятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.
7 правил: що покласти у портфель?
Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз у перший клас, хочеться покласти в портфель усі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.
Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше замість того, щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.
Правило 2: портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежте, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидала сміття і складала назад в портфель тільки необхідні речі.
Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. За санітарнимии нормами, що діють, більше трьох кілограмів піднімати першокласникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, у ранці першоклашка обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім вона буде це робити самостійно.
Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет.
Правило 5: окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закриваються. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахне їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, вона повинна всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його.
Правило 6: іграшки залишаються вдома. Іграшкам в портфелі робити нічого.
Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон їй необхідний, поясніть, що на час уроків необхідно вимикати звук і прибирати телефон у портфель.
10 ознак «нормальних» батьків
Спочатку дайте відповідь на декілька запитань:
- Чи хочете ви зробити усе можливе заради вашої дитини?
- Чи розумієте ви, які саме батьківські навички вам потрібно розвивати? Чи розвиваєте ви їх?
- Чи вибачаєте ви себе за допущені помилки? Чи намагаєтеся надалі уникати їх?
Ствердна відповідь на ці питання означає, що ви – досить успішні, нормальні батьки. А це набагато краще, ніж намагатися бути ідеальними.
Багато батьків упевнені, що дитяча психіка дуже тендітна, хоча насправді діти досить стійкі. Якщо батьки не виявляють жорстокості й не ображають дитину – з нею все буде добре.
Вам також необхідно пам'ятати, що це ж твердження стосується й дітей: ідеальних дітей не існує.
Діти не народжуються з готовою «інструкцією до використання». Вам треба навчитися ефективно виховувати дитину або з’ясовувати всі нюанси її виховання у його процесі.
Хоча існують різні стилі виховання, в успішних мам і тат є спільні риси, які дають їхнім дітям найвищі шанси досягти успіху в житті. Так, це правда: «нормальні» батьки – це успішні батьки.
Оскільки ідеальних батьків не існує, у багатьох є ті чи інші ознаки «нормальних» батьків. Однак потрібно постійно працювати й над розвитком інших якостей.
Розгляньмо 10 ознак «нормальних» батьків.
- Терпіння. Ця риса заслужено посідає перше місце в списку. Діти рухливі, створюють багато галасу, часто вас не слухають, а іноді дратують. Але в решті ситуацій вони здатні бути просто чудовими. Тому терпіння – це необхідна якість, яку вам варто розвинути, щоб успішно виховувати дитину. Уміння вчасно зробити декілька глибоких вдихів і стриматися допоможе вам значно більше, ніж решта навичок виховання.
- Багатоплановість. Домашні обов'язки, робота й виховання дітей потребують від вас уміння виконувати декілька процесів одночасно. Діти, як правило, відволікають вас від занять, унаслідок чого вам буває складно знову зосередитися.
- Уміння підтримати. На жаль, діти рано починають сумніватися в собі й турбуватися про думку тих, хто навколо. Найкращий спосіб уникнути цього – підтримати дитину. За умови достатньої підтримки дитина може зміцнити свою самооцінку й максимально розвинути власний потенціал.
- Інтелект. Одним із характерних ознак інтелекту є здатність вирішувати проблеми. Діти ставлять перед батьками низку завдань. Інтелект допоможе вам зорієнтуватися й ефективно вирішити їх. Ваше вміння давати раду життєвим завданням може стати гарним прикладом для дитини, що допоможе їй у майбутньому навчитися самостійно вирішувати проблеми.
- Гнучкість. У разі, коли більшість ваших спроб правильно виховувати дитину зазнаватиме невдачі, ви повинні бути досить гнучкими і завжди мати запасний варіант. Якщо та чи інша ідея не працює, вам доцільно спробувати іншу. Ваші плани теж постійно змінюватимуться. Гнучкість допоможе вам зберігати спокій у таких умовах.
- Лідерські якості. Можливо, ви зможете управляти своїми дітьми. Однак діти найчастіше обурюються й не забувають ваших спроб зробити це. Для батьків набагато ефективніше розвивати в собі лідерські навички й наказувати дитині тільки за потреби. Такий ваш приклад допоможе їй самій розвинути лідерські якості.
- Надійність. Дитина почувається в безпеці, маючи надійних батьків. Вона повинна знати, що ви на їхньому боці, що б не трапилося. Чи можуть діти вірити вашому слову? Подумайте, наскільки надійними вважають вас ваші друзі, і намагайтеся стати кращими.
- Співчуття. Діти повинні відчувати співчуття батьків. Ви повинні розуміти та втішати дітей. Незалежно від того, чи вважаєте ви їх правими, маєте прийняти їх почуття. Чи можете ви дати це своїй дитині?
- Почуття гумору. Ваші діти створять вам багато можливостей посміятися. Не варто пропускати такі моменти. Якщо ви дозволите собі сміятися над кумедними ситуаціями, то матимете здоровий глузд навіть у складні часи.
- Упевненість у собі. Діти часто не знають, що робити, тому ви повинні стати для них прикладом для наслідування. Ви зрозумієте, що діти чинять так чи інакше в різних ситуаціях, спостерігаючи й повторюючи за вами. Вони просто не знають інших способів. Чи достатньо ви впевнені в собі, щоб стати позитивним прикладом для ваших дітей?
Виховання дітей вимагає від вас максимуму зусиль і уваги. Успішні діти найчастіше виростають в успішних батьків. Успішно виховати дитину – непросте завдання, але якщо ви розвинете в собі вищеназвані якості, вам буде легше його досягти.
Дотримуйтеся цих рекомендацій і насолоджуйтеся часом, який ви проводите разом із дитиною. Не намагайтеся стати ідеальними батьками. Будьте просто нормальними батьками. бо це найкраще, що ви можете зробити. І це допоможе вам досягти успіху у вихованні дітей.
Джерело: портал "Наша мама"
