Діти із задоволенням переглянули презентацію про українську хустку. Відзначили, що вона - дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця в житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнювальним елементом жіночого народного одягу.
Діти почули про те, що найдавніші хустки вишивали або ткали шовком, сріблом та золотом. Спочатку хустки були білого кольору. Пізніше їх вишивали червоними, синіми, зеленими та жовтими нитками. Дуже рідко використовували чорні нитки.
Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.
Дай мені, мамо, хустку на щастя,
Хай буде на згадку вона,
Щоб не була поміж нами далека
Навіть чужа сторона.
Не оминули хустку і в сучасній моді. Вона продовжує залишатися вживаним елементом у сучасному вбранні. «Бабусину хустку» як головний елемент використовують у своїх колекціях сучасні дизайнери одягу.
Діти також продемонстрували власні хустинки. Асистент учителя Наталія ЛУТЧЕНКО принесла і свою колекцію хустин.
Хочеться вірити, що від сьогодні хустка буде не лише модною деталлю на один день, а й предметом благоговіння перед одним із національних символів, оберегом.
Не цурайтесь хустинок, дівчата.
Що ж ви носите тільки шапки?
На хустки Україна багата,
І цвітуть ще на них бережки.
